Співчуваємо
Пішов з життя відомий спортивний організатор Роман Петров
Другого травня на 57-у році життя пішов з життя головний спеціаліст відділу фізичної культури і спорту управління з питань фізичної культури і спорту облдержадміністрації, державний службовець 9-ї категорії Роман Романович Петров. Його смерть всіх шокувала. Роман Петров нікому і ніколи не скаржився на своє здоров’я, ані друзям, ані співробітникам, не звертався до лікарів. Навіть вже перебуваючи в обласній клінічній лікарні ім. Пирогова, куди його привезли вночі, дружині казав, що у нього все гаразд. Тим часом його основна «лабораторія» вже не могла очищувати кров, і лікарі не змогли його врятувати…
Народився Роман Романович 21 лютого 1957 року у м. Шостка, Сумської області. Як розповідав його товариш і сусід Олександр Рева (нині відомий тренер-викладач з хокею з шайбою Вінницької МДЮСШ № 1), ще в шкільні роки Ромка був справжнім спортивним ватажком, займався багатьма видами спорту. Особливо полюбляв футбол та хокей і на майданчику виділявся серед однолітків. В той час у Вінницькому педагогічному інституті на факультеті фізичного виховання працював викладач, тренер зі спортивної гімнастики Борис Олександрович Іванов. Крім гімнастики, він був ще палким фанатом хокею. Користуючись нагодою, Борис Іванов запросив до Вінниці шосткінських хокеїстів – на навчання до інституту. Тим більше, що в інституті працювали підготовчі курси, на яких один рік можна було тренуватись і готуватись до вступу, а на наступний вже зараховували в студенти. І в 1977 році пан Петров разом з друзями прибули в нашу область розвивати хокей, тим більше зими в той час були суворіші. Частина друзів оселилась в м. Калинівці, а Роман – у Вінниці. У 1978 році він став студентом і прискіпливо почав вивчати спортивні і педагогічні дисципліни. В цьому йому допомагає куратор групи, прекрасна людина – Іван Петрович Поляк. Під час навчання і працюючи у складі будівельного загону в Тюмені, Роман проявляв себе трудолюбивим, цілеспрямованим, відвертим і доброзичливим студентом. І як завірив його друг Валерій Брачик, у них, шосткінських, головний девіз був таким: «Треба? Допоможемо і зробимо!»
Після отримання диплому Роман Петров свою трудову діяльність розпочав, працюючи викладачем кафедри фізичного виховання міжфаку педагогічного університету. В інституті він першим збирає жіночу хокейну команду і починає розвивати новий для Вінниці вид спорту – хокей на траві. Його підтримав колега Віктор Митрофанович Костюкевич. І зараз цей вид успішно розвивається у Вінниці, Калинівці, Томашполі, Тростянці, Вінницькому та Барському районах та має великі досягнення на державному і міжнародному рівні.
Як грамотного фахівця, Романа Петрова запросили на роботу в облспорткомітет. Цей найвищий державний орган спорту області за ці роки разів 15 міняв свою назву – то управління молоді і спорту, то молодіжної політики і спорту, то спорту і туризму. Змінював своє розташування – то базувався в невеличкому приміщенні у дворі на вул. 9 січня, то в підвалі облміжколгоспбуду, то на вул. Генерала Арабея разом з «Колосом», то у «Книжці», а зараз на вул. Володарського. Тим часом Роман Романович добросовісно, скрупульозно і грамотно продовжував виконувати свою роботу. Він мріяв дожити до тих часів, щоб отримати пристойну пенсію державного службовця і більше приділяти уваги своїй любимій дружині, дітям, ходити на риболовлю і збирати гриби, що він дуже любив робити у вільний час. Для дружини з лісу він завжди приносив букетик квітів. І на ці травневі свята з товаришем збирався за лісовими конваліями.
Однак раптово його мрії перервалися… Прощатися з Романом Романовичем прийшли друзі, колеги, представники багатьох федерацій з видів спорту, працівники спортивних шкіл, викладачі фізичного виховання шкіл і вищих навчальних закладів різних рівнів, представники спортивних товариств і відомств, подруги та співробітники дружини з ВШО «Володарка», сусіди.
Спортивна громадськість сумує з приводу передчасної смерті Романа Петрова і висловлює щире співчуття дружині Наталії Костянтинівні, сину Олексію – майстру спорту України з хокею на траві і дочці Яні.
Георгій САМКОВ, голова обласної ради ветеранів спорту.
