nocvn5086 ОЛЕКСАНДР МЕНДУСЬ:

“ДЛЯ РЕОРГАНІЗАЦІЇ СПОРТИВНОЇ ГАЛУЗІ ПОТРІБНО ЗАМОВИТИ ЇЇ РОЗРОБКУ 2-3 ГРУПАМ АВТОРИТЕТНИХ НАУКОВЦІВ, ЯКІ ЗАПРОПОНУЮТЬ СВОЇ ІДЕЇ ТА ПІДГОТУЮТЬ КОМПЛЕКСНИЙ ПЛАН ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПОРТИВНОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ “.

 “Доки в селі живе спорт, доти в ньому живуть люди”, – йдеться в листі-подяці срібних призерів “Сільських спортивних ігор 2014 року” – спортсменів Хомутецької сільської ради голові Всеукраїнського ВФСТ “Колос” Олександру Мендусю. Цей найбільший колосівський форум, що у непрості часи для держави, а відтак і для “Колоса” успішно пройшов у Вінниці 29-30 листопада, став насправді стратегічним заходом, що продемонстрував силу та самодостатність найбільшого сільського спортивного товариства, а ще – ковтком омріяного мирного життя для посланців Луганщини, які отримали можливість побути у колі друзів та відчути душевне тепло дружної колосівської родини. Про задачі сільського спортивного товариства, особливості реформування вітчизняного спорту та перспективи України розповів голова Всеукраїнського ФСТ “Колос” Олександр МЕНДУСЬ.

МЕНДУСЬ: – Тільки-но у Вінниці пройшли фінали Всеукраїнських “Сільських спортивних ігор-2014”, де визначене «Краще спортивне село України». На тлі знакових політичних подій та війни в Україні найбільший колосівський форум, який пройшов із великим емоційним піднесенням, набув особливого значення. Сьогодні в країні відбувається багато змін, і не всі вони позитивні, на Сході іде війна. Тож змагання стали не тільки спортивним, але й, певною мірою, ідеологічним засобом демонстрації самодостатності товариства та високої фахової підготовки його керівників, спортсменів, тренерів. “Сільські ігри” у цих умовах повинні були довести необхідність спортивної роботи та стратегічну важливість діяльності “Колоса” у побудові нової України.

 “”КОЛОС” У 7-МИ ІЗ 10-ТИ РАЙОНІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЧАСТИНИ ЛУГАНЩИНИ ВИЗНАЧИВ КРАЩІ СПОРТИВНІ СЕЛА!”

 – А викликів є багато, і організувати такі змагання, певно, “Колосу” було непросто…

– Треба вирішити всі транспортні питання, забезпечити проживання у комфортних умовах близько 420 гостей із 20 областей, підготовку спортивних арен… У “Сільських спортивних іграх” взяли участь багато учасників АТО, тож у повітрі буквально витав дух патріотизму та докорінних змін, які переживає Україна. На Ігри за фінансової підтримки ВФСТ “Колос” до Вінниці прибули і спортсмени Луганської області. А 12 команд очолювали і брали участь у змаганнях безпосередньо голови сільських рад, що свідчить про серйозне ставлення до спорту у територіальних громадах. Оскільки днями Україна відзначатиме День місцевого самоврядування, то зазначу, що у “Колоса” особлива функція у справі відродження українського села, і ми налаштовані зробити все можливе, аби забезпечити нашим селянам пристойні умови для занять спортом та підтримки здорового способу життя. І мене радує, що всі команди дуже відповідально поставились до головного колосівського форуму. Так що вже сам факт проведення за нинішніх умов Всеукраїнських сільських ігор 2014 року на високому організаційному рівні є досить серйозним досягненням товариства. Особливо відзначу особливу патріотичну, позитивну атмосферу змагань, яка відчувалась і у спортивних баталіях, і в церемонії відкриття, і при нагородженні призерів. Головний результат Ігор бачу в тому, що “Сільські спортивні ігри-2014” ще більше об’єднали спортивне товариство “Колос”. Відомо, що сьогодні взагалі непрості часи для вітчизняного спорту: чимало змагань через різні причини відміняються навіть у таких “грошовитих” видах спорту як футбол, а майже половина команд Прем’єр-ліги через війну не виступає вдома.

 – У Вінниці були не тільки захоплюючі спортивні баталії, але й емоційні зустрічі із представниками 20-ти областей…

– Ми відчули абсолютну підтримку всіх учасників, як і розуміння непростої ситуації в державі та викликів навколо спортивної галузі. До мене звертались чимало представників областей, які говорили про необхідність популяризації на селі здорового способу життя та запевнили, що готові до переходу на більш високий та ефективний рівень спортивної роботи.

– Колосівські змагання підтримав і Національний Олімпійський Комітет. Яка саме участь вітчизняного НОКу в організації змагань сільських  спортсменів?

– Національний Олімпійський комітет завжди був партнером товариства “Колос”, НОК є співорганізатором цих змагань, і підтримують вони нас досить суттєво. Голова обласного відділення НОК Павло Хникін зачитав звернення голови Національного Олімпійського комітету Сергія Бубки, в якому відзначено важливість таких масових спортивних заходів та необхідність популяризації здорового способу життя для громадян України. Вся  нагородна атрибутика для переможців та призерів “Сільських спортивних ігор” придбана за рахунок НОКу, і ми вдячні олімпійцям за таку підтримку.

– Ще недавно “Колосу” та Вам як його голові довелось відбивати атаки на майно товариства. “Колос” вийшов переможцем із цієї складної  ситуації, і в Україні, схоже, вже настають нові часи. Як почувається “Колос” сьогодні?

– Це звучить досить жорстко, але ніщо так не згуртувало українців, як агресія Росії, і ніщо так не згуртувало “Колос”, як нападки на нашу організацію з метою відібрати майно товариства, яке належить народу України. Спрацювала зворотна реакція: через цю боротьбу ми, навпаки, об’єднались. Зараз у “Колоса” дуже багато завдань: насамперед, це звітно-виборна кампанія, починаючи від колективів фізкультури аж до з’їзду товариства, яка триватиме 9 місяців. Завдання – оновити керівний склад, влити молоду кров, знайти молодих, освічених, амбітних спортивних керівників різних рівнів, здатних провести зміни. У наступному 2015-му “Колосу” виповнюється 65 років, і це ще один чималий об’єм організаційної та спортивно-масової роботи, адже треба згадати всіх причетних до нашої організації ветеранів. В областях потрібно провести чимало змагань, а для цього до ювілею, нехай і не круглого, знайти відповідні кошти, та висвітлити всі турніри у ЗМІ. А щодо цих “наїздів” на “Колос”, то, чесно кажучи, просто часу немає, аби все це згадувати, а тим більше якось поквитатись із тими, хто розв’язав ту ганебну травлю. Будьмо мудрішими… Тим більше, що сьогодні вже й “чіплятись”, чесно кажучи, нема кому. Разом із тим, компетентні органи проводять відповідну роботу із розслідування всіх порушень, це ж їхня робота. Головне, що триває процес повернення всього майна товариства, яким незаконно заволоділи чи намагались хапнути колишні керівники АПК та інші відомі особи.

– А які нині стосунки із керівництвом АПК?

– Цілком нормальні, але переважно на рівні бесід, а розмовами людей не нагодуєш. Сподіваюсь, що зміна уряду дозволить зробити нашу співпрацю із аграрним міністерством набагато конструктивнішою, адже наша організація має назву ВФСТ “Колос” АПК України. На жаль, вже досить тривалий час другу половину назви ми повторюємо, скоріше, для проформи, бо поки що підтримка ця нічим не підкріплюється. До того ж, окрім статутних зобов’язань потрібно пам’ятати і про соціальну відповідальність перед людьми та їхнім конституційним правом комфортно займатись фізкультурою і спортом. А саме це і є прерогативою Всеукраїнського сільського спортивного товариства “Колос”… Сподіваюсь на те, що із новим міністром АПК Олексієм Павленком буде повне порозуміння, і наш куратор реально сприятиме розвитку сільському спорту України. У нинішніх умовах наше співробітництво набуває і нового сенсу: свого часу “Колос” проводив спартакіади допризовної молоді, тому колосівці завжди мали досконалу фізичну підготовку і ставали відмінними воїнами.

– Наскільки активно беруть участь в заходах “Колоса” представники Донбасу?

– Через війну “Колос” тимчасово вимушений припинити там роботу. Однак ми не здаємось, призначено виконувачів обов’язків керівників Донецької і Луганської обласних організацій товариства. Як результат, новий керівник Луганської облорганізації встиг вже й підготувати команду із села Половинки, і взяти участь у змаганнях “Сільських спортивних ігор”! Знаєте, у це важко повірити, але у 7-ми із 10-ти районів української частини Луганщини визначено кращі спортивні села! Приїзд луганських спортсменів став потужним об’єднуючим фактором, який підтримав людей тих територій і допоміг їм відчути мирне життя. На церемонії відкриття хвилиною мовчання ми вшанували загиблих на Донбасі, серед яких є і чимало спортсменів… Центральна рада ВФСТ “Колос” допомогла фінансово, аби сільські спортсмени змогли приїхати у Вінницю. Війна – це трагедія всієї нашої держави, тож намагаємось підтримати посланців Донбасу у важкий час, аби за ці 3-4 дні вони змогли відчути себе повноцінними громадянами своєї держави. Треба було бачити, як луганські спортсмени були вражені теплим прийомом та повагою і як вони були вдячні за це тепло землякам-українцям… Що ж до спортивних досягнень, то їхня команда села Половинкино Старобільського району виступила непогано, а волейболісти навіть стали призерами.

 “НА ВСІХ ОБГОВОРЕННЯХ, ЗОКРЕМА, Й У ПРОФІЛЬНОМУ КОМІТЕТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ, ПЕРЕКОНУЮ КОЛЕГ, ЩО РЕФОРМА – ЦЕ НАУКОВИЙ ПРОЦЕС, ЯКИЙ ПОТРЕБУЄ ВРАХУВАННЯ ВСІХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СПОРТИВНОЇ ГАЛУЗІ”

 – Сьогодні багато розмов про реорганізацію спортивної сфери України. Якою Ви її бачите як лідер найбільшого сільського спортивного товариства? 

– По-перше, я підтримую реорганізацію галузі, тим більше, що в Україні спорт є однією з найбільш конкурентоспроможних сфер. Спорт виконує велику соціальну і представницьку функцію, тому що наші спортсмени представляють Україну набагато краще політиків. Із якою сферою можна ще порівняти позитивний ефект спортивних успіхів? Можливо, тільки із медициною, але зіставити важко, тому що результати спортсменів на найбільших світових є фактом очевидним, а досягнення медиків тільки фахівці можуть аналізувати, але експерти мають різні точки зору… Перемога спортсмена на Олімпіаді чи на чемпіонаті світу є не тільки дуже важливим політичним успіхом, але й показником економічного розвитку країни, адже сьогодні “золото” на найвищих форумах так просто не дістається, і в сучасному спорті є тільки вершиною тривалої підготовки. Україна у цьому сенсі виключення, бо досягнення наших спортсменів не відображають рівня нашого економічного розвитку. Загалом за досягненнями наші спортсмени – у другій десятці країн, ми маємо чимало спортивних постатей топ-рівня. Яка ще вітчизняна галузь має такі показники? Ось такою насправді є картина українського спорту. І хіба це нормально, коли спортсмени світового рівня весь час буквально “жебрають”, випрошуючи у держави хоч якусь допомогу кожного разу, щоб мати можливість прославити її на Олімпіаді?

 – Очевидно, це стосується і масового спорту, адже саме виховання здорової людини – це головне завданням “Колоса”… 

– Так. І знову ж таки, війна на Донбасі показала, що саме здоров’я  найбільша цінність кожної людини, але й патріотизм, який був у загоні в Україні тривалий час, теж сьогодні тема №1. Захистити державу можуть тільки загартовані, сильні та добре підготовлені люди. І якщо Україна зараз прагне вийти на лідируючі позиції у світі, то носіями цього мають бути лише здорові, впевнені у собі люди, які знають, як досягти миру та кращого життя навіть на тлі російської агресії. Я впевнений, що керівники держави це усвідомлюють. На всіх обговореннях, зокрема, й у профільному комітеті Верховної ради, переконую колег, що реформа – це науковий процес, який, якщо ми налаштовані зробити успішні реформи,  потребує врахування всіх особливостей галузі, особливо, якщо мова йде про спорт з його специфікою. Для реорганізації потрібно замовити розробку 2-3 профільним університетам, чи групам авторитетних науковців, які запропонують свої ідеї, підготують комплексний план, яка буде підходити нам і з точки зору історичних традицій, і враховувати усі сучасні технології розвитку світового спорту. Спортивна “машина” України поїде тоді, коли в ній добре працюють всі деталі.

 – А хто займається такими дослідженнями?

– На жаль, існуюча група, здається, не дуже перейнялася відповідальністю, яка повинна бути у розробників стратегії розвитку спорту в Україні. Нічого із того, що я сказав, вони не зробили, а просто скопіювали далеко не найкращий зразок розвитку спорту в одній із країн Європи, та запропонували перенести цей досвід на Україну… При цьому вони зробили примітивну спробу адаптувати все “їхнє” до вітчизняного законодавства. На мій погляд, це абсолютно штучна модель, яка не враховує особливостей розвитку та традицій нашого спорту. І ще один момент: на жаль, навіть спортивне керівництво (вже колишнє. Як відомо, 2-го грудня обрано новий склад Кабміну, у складі якого міністром молоді і спорту став Ігор Жданов. – Авт.) чомусь не прагне почути голос народу, немає публічних обговорень… А якщо це нецікаво для міністра, то можна очікувати якогось результату?

 – А як “в народі” ставляться до спортивної реформи?

– Те, що вона потрібна, визнають всі. Але от у глибинці, у сільрадах ситуація доходить до смішного: деякі сільські голови побоюються, що спортивна реформа – це… загроза для їхньої влади! Але ситуація в Україні вже така, що знайти людину, яка б професіонально могла б виконувати функції спортивного менеджера навіть на районному рівні, є великою проблемою. І це – наслідок нескінченних “перетворень” останніх років, коли спорт із кимось постійно об’єднують – то із сім’єю та молоддю, то із туризмом, можна вже і з природними заповідниками… І це ж навіть вже не смішно. Мені здається, що це – від недостатньої фаховості та загального рівня людей, які беруться керувати будь-чим, спортивною галуззю – то давайте і це спробуємо… А спорт та фізичне виховання нації – це ж величезна відповідальність, одна із стратегічних напрямків розвитку дер-жа-ви! Із слабкими чи хворими людьми здорового суспільства не побудуєш. Висновок: високу  спортивну посаду повинна обіймати дієва людина із досвідом, з високим інтелектом, із здоровим мисленням, яка реально може покращити ситуацію, а не лише пересидіти на посаді, мало-помалу лише погіршуючи стан спорту… От уявіть собі, що керувати Інститутом Патона буде людина, яка не знає основ професії та властивостей металу? Ще раз наголошую: будь-яка реформа – це, насамперед, науковий підхід, який враховує всі особливості галузі, всі її слабкі та сильні сторони, всі ресурси, перспективи обґрунтує та доведе доцільність конкретного магістрального шляху розвитку спорту в Україні.

 – А спорт, тим більше сільський – то важлива тема і для найвіддаленіших куточків…

– Нагадаю, що в Україні має відбутись територіально-адміністративна реформа, дуже гострою є питання децентралізації влади, і до цього знову ж таки підштовхнула війна на Донбасі. Реальна децентралізація – тема для України зараз надзвичайно актуальна, сьогодні у цьому переконують народ України найвищі політики держави, але ж усі зачекалися вже реальних рухів… “Колос” не може бути осторонь, і відпрацьовує свою модель ефективної роботи організацій товариства всіх рівнів. Але прагнути стати чемпіонами у псевдореформах – це діло, не варте уваги, бо такі зміни – без всебічного аналізу і прозорого плану дій, тільки погіршує ситуацію. Як кажуть у народі, “руйнувати – не будувати”, а відтак псевдореформами можна наробити лиха державі. Перш ніж руйнувати, успішні країни залучали найкращих професіоналів, які створюють та пропонують суспільству  конструктивну доктрину розвитку. І тільки опрацювавши всі науково обґрунтовані концепції, де закладені всі ризики, всі наявні матеріальні, фінансові, інтелектуальні та кадрові ресурси, сміливо бралися до реформування. І тоді досягали – вже запрограмованого! – успіху. А до спорту, особливо до масового, потрібно ставитись із всієї відповідальністю та повагою до людей, які ще в ньому працюють, бо вони мають знання та безцінний досвід спортивної роботи, і доводять це своєю щоденною працею. Саме ці ентузіасти і є фундаментом розвитку спорту в Україні. І, якщо говорити про “Колос”, то варто просто поспілкуватись із будь-яким керівником навіть районного рівня, щоб зрозуміти, що багато речей ці ентузіасти реальної, а не “теоретичної” фізкультурної роботи розуміють набагато краще політичних зірок…

“МІЖ ТИМ, ЯКИЙ Я БУВ НА ПОЧАТКУ ГОЛОВУВАННЯ В “КОЛОСІ”, І МНОЮ СЬОГОДНІШНІМ – ЦІЛА ПРІРВА”

– А яке ставлення нової влади України, де багато представників рідної Вінниччини, до долі “Колоса”? Наскільки добре наші зіркові земляки обізнані із проблемами сільського спортивного товариства? 

– Тепер у держави стільки величезних викликів, що наші проблеми не можна ставити понад усе… Тому сьогодні ми ні в кого не просимо допомоги, а як громадяни своєї країни розуміємо всю складність ситуації, і прагнемо внести свій вклад у розбудову якісно нового суспільства, де чиновники будуть боятись творити беззаконня на кшталт тих, з якими ми мали справу в “Колосі”… Щоб не суддя, не прокурор, а лише Конституція стали єдиним критерієм розгляду справ. Нашому товариству не потрібен якийсь добрий цар чи поводир, який вів би нас до світлого спортивного майбутнього… Є закон про громадські об’єднання, який дає досить широкі можливості щодо реалізації тих чи інших змін та перетворень, тож нам як громаді потрібно тільки навчитись їх застосовувати. Це повинно усвідомити все українське суспільство, якщо ми, громадяни України, дійсно прагнемо нового кращого життя. А що у нинішній вищій владі України є представники Вінниччини, то я бачу тут такий позитив: як їхній земляк, я непогано знаю як людські, так професіональні можливості цих людей, і це додає впевненості у тому, що слова та прагнення не розійдуться з ділом, як це було в Україні дотепер. Але таке “земляцтво” додає великої відповідальності…  Але зрозуміло, що як голова “Колоса” буду щиро радий, аби і Президенту, і Верховній раді, і Кабміну вдасться достойно відповісти на історичні виклики, які стоять перед Україною. Вінничани завжди славилися працьовитими й талановитими людьми, які уміли нести позитив на благо України, тож дай Боже, щоб і тепер державні мужі приймали швидкі, мудрі рішення, і встигали за потребами народу у цей непростий час…

 – Цікаво, як змінилося Ваше бачення роботи голови “Колоса” та напряму розвитку товариства у порівнянні із самим початком роботи на цій посаді у березні 2013 року?

– Зізнаюсь, стереотипи були зовсім інші. Це стосувалось і прийняття рішень, і тих функцій, які голова товариства повинен виконувати… І головне навіть не стреси, які довелося пережити у зв’язку з відвертим рейдерством “колишніх” на майно “Колоса” та свавіллям суддів, прокурорів, міліції… Позитивних емоцій і зайвих років життя це мені не додало, але з’явився досвід, певна життєва мудрість, побачив, хто друг і хто ворог, нарешті, відкрив для себе велику силу колективу, за що дуже вдячний усім колосівцям, які підтримали у лиху годину… А головне, мабуть, ось що: за ці неповні два роки Україна докорінно змінилась і зробила колосальний стрибок у розвитку громадянського суспільства. Хто ще два роки тому вірив, що українці зуміють зупинити потужну й агресивну державну машину? Що наші громадяни, свідомо йдучи із патиками і саморобними щитами проти автоматів та снайперських гвинтівок беркутівців, зуміють зламати корупцію, суди, знущання силовиків, що наші люди змусять державу дослухатись до себе та поважати свої права? Звичайно, що у цій ситуації змінююсь і я – як керівник і як громадянин своєї держави. А ще змушують змінюватись безкінечні рішення у законодавстві, на які потрібно швидко реагувати… Ми навіть не можемо усвідомити, наскільки важливі зміни відбуваються навколо нас. Як вчить народна мудрість, щоб залишатись на місці, іноді треба дуже добре бігти… Окрім цього, за цей час я дуже добре вивчив юриспруденцію, щоб почуватися більш впевненим під рейдерським пресингом… Бо вони ж там готувалися як треба, кругом було “все схвачено”… Так що між тим, який я був на початку головування в “Колосі”, і мною сьогоднішнім – то ціла прірва.

 – За одного битого двох небитих дають…

– Напевно, колись ці правничі знання стануть у нагоді, бо в житті нічого випадкового не буває…

– Мабуть, ще не час загадувати, і все ж… Яким бачите Новий 2015 рік для “Колоса”?

– Якими б швидкими й ефективними не були зміни в державі, українці сьогодні є світовими лідерами у швидкості зміни свідомості, і, на мій погляд, головне саме це. Сьогодні всі ми почали усвідомлювати, що є творцями свого щастя, своєї держави. “Колос” готовий до будь-яких змін, до будь-якого реформування. У нашому товаристві вистачає для самооновлення і професіоналізму, і патріотизму, і досвіду, що дозволяє адекватно відповісти на зовнішні виклики, як це було, коли ми об’єднались для захисту майна “Колоса”. Взагалі-то еволюції не зупинити, просто Україна і всі ми тривалий час топталися на місці, а тепер просто наздоганяємо свій історичний шанс. Що ж до 2015 року, то я готовий прийняти всі події, які на нас очікують, і готовий активно діяти задля позитивних перетворень і нашого спортивного товариства, і загалом  України. Що ж стосується “Колоса”, то товариство готове краще працювати з людьми, до переходу на більш якісний рівень надання спортивних послуг для населення, інакше кажучи, повністю виконувати свої статутні зобов’язання. Думаю, що новий 2015 рік може бути непростим, дуже динамічним, і навіть переломним, який вимагатиме від нас рішучих та ефективних дій. Більше того, інакше й не буде, адже “Колос” є складовою частиною нашого суспільства, яке вже почало свій рух до кращої, процвітаючої, європейської України, яка – і я це відчуваю навіть на підсвідомому рівні – має стати лідером світової цивілізації.

Станіслав МІХРОВСЬКИЙ

SHARE