Вінничанин Максим Дремлюга – дворазовий чемпіон
світу та чемпіон Європи із радіопеленгації. Цей вид
спорту ще називають «полюванням на лисиць». 16-
річний кандидат у майстри спорту України навчається
на тренера і згодом мріє передавати свої знання дітям.
Максим Дремлюга також має золотий пояс по
айкібудо і був чемпіоном області з футболу. Він
полюбляє дивитися мультики і біатлон, монтує
аматорське відео і підтягується 20 разів. Про все це та
багато іншого – у інтерв’ю із відомим вінницьким
спортсменом.
Кращий на довгих дистанціях
– Максиме, ти навчаєшся на тренера у Вінницькому
гуманітарно-педагогічному коледжі. Тобто в групі
разом із фізично підготовленими юнаками і
дівчатами. Ти – серед кращих у спорті?
– В нашій групі є кілька приблизно рівних мені
спортсменів.
– Які результати показуєш, приміром, у підтягуванні і
віджиманні?
– Підтягнутися можу разів 20. Віджатися за хвилину–
разів 40
– А ось у бігу, напевно, всіх одногрупників
випереджаєш?
– На короткій дистанції мені можуть випередити,
адже це не моя «фішка». А ось на довгих дистанціях у
групі я лідер.
– По навчанню в цілому ти серед кращих?
– Навчаюся у коледжі непогано. Отримую стипендію,
за навчання не сплачую.
– Якими предметами і науками цікавишся, окрім
фізкультури?
– Хореографією, у нас є такий предмет. Ми вже
вивчили вальс і деякі народні танці.
У прикмети не вірить
– Які фільми дивишся?
– Відвідую кінотеатри. Там дивлюся не лише
різноманітні фільми (переважно – бойовики), але й
мультиплікацію.
– Що читаєш?
– Книжки дуже рідко, часу на це бракує. В Інтернеті
іноді читаю новини та спілкуюся в соціальних
мережах («ВКонтакте», «Інстаграмі»). Друзів там маю
достатньо – близько 200. Серед них лише кілька
цікавляться радіопеленгацією.
– Яку музику слухаєш? І як вона допомагає
зарядитися енергію перед відповідальними стартами?
– Музику слухаю з метою отримати задоволення, а не
для того, щоб зарядитися енергією. Подобається
багато стилів, тому можу назвати себе меломаном.
Тяжію до класики.
– На тренуваннях у навушниках слухаєш музику?
– Ні. Це ні до чого.
– Маєш якість прикмети, які допомагають
перемагати?
– У прикмети не вірю. Головне – професійно
виконувати все на дистанції, і тоді прийде успіх.
Мундіаль не цікавить
– На змаганнях ти працюєш із радіоапаратурою.
Техніка взагалі цікавить? Щось можеш зібрати
власними руками?
– Ні, технікою не дуже цікавлюся.
– А з комп’ютером «на ти»?
– Часто користуюся програмою «Фотошоп». Вмію
монтувати відео. Переважно – для особистих цілей, а
не для висвітлення спортивних змагань.
– У дворі граєш з хлопцями в футбол, баскетбол чи
інші рухливі ігри?
– Зараз – ні, бо немає компанії відповідного віку.
Раніше грав у футбол часто.
– Ти займався ще якимось видами спорту, окрім
«полювання на лисиць»?
– До цього займався айкібудо, футболом і плаванням.
Найбільшого успіху досяг у айкібудо, де мав золотий
пояс (це середній рівень). В футболі в складі юнацької
команди виграв чемпіонат області.
– Зараз в Росії йде чемпіонат світу з футболу. За які
команди ти вболіваєш?
– Мене це не цікавить. Я взагалі не вболівальник.
Лише взимку дивлюся по телевізору біатлон.
Можливо тому, що він дещо схожий на наш вид
спорту. У біатлоні також треба виконувати дві
різноманітні дії.
Конкуренти чи друзі
– Чому саме радіопелегація тебе захопила і відсунула
всі інші захоплення на другий план?
– В інших видах спорту ми майже нікуди не виїздили.
А ось у радіоспорту практично одразу після початку
занять я вже поїхав на чемпіонат України. Це мене
надихнуло і зацікавило на подальше підвищення
свого спортивного рівня.
– Товаришуєш з іншими членами збірної Вінницької
області і збірної України? Чи ви в першу чергу
конкуренти …
– Ми спілкуємося, як друзі. Конкуруємо і боремося
лише виключно під час перегонів. Взагалі атмосфера
у вінницькій збірній із радіопеленгації – доволі
дружна.
– Скільки у вінницькій команді нараховується
спортсменів?
– Постійно – 20-25.
– Де Ви тренуєтеся?
– В лісових масивах Лісопарку, Парку дружби
народів, Сабарову, Шкуринців, Зарванців. Постійна
зміна місця занять додає цікавості і є важливою в
плані якісної підготовки.
– Взимку, під час морозів, напевно, бігти взагалі не
хочеться? А натомість виникає бажання випити
гарячого чайку?
– Чайку, зрозуміло, хочеться. Але п’ємо його вже
після забігу, беремо із собою термос. Коли сильно
холодно, все ж розумієш, що тренуватися навіть у
таку погоду необхідно і дуже важливо. Інакше годі й
думати про високі показники.
– По снігу бігаєте на лижах?
– Ми їх не використовуємо. Тренуємося без них.
Стипендія міської влади
– Про що мрієш, сподіваєшся, хочеш досягти в
житті?
– У спорті хочу досягати все нових вершин. Зокрема,
з часом вигравати медалі на головних міжнародних
стартах із радіопеленгації не лише серед юнаків, а
серед чоловіків.
– Ваш вид спорту – виключно аматорський чи є
професіонали. Іншими словами, чи можна заробити
гроші у спортивній радіопеленгації?
– За свої досягнення я отримую стипендію міської
влади. Сподіваюся, що це триватиме й надалі.
– Які цілі маєш у інших сферах життя?
– З часом, коли стану тренером, хочу зібрати команду
гарних учнів. І щоб вони також демонстрували високі
результати.
– Що можна сказати про ваших наставників і
керівників Сергія Зеленського, Едуарда Зеленюка і
Василя Колодяжного? Такий маленький тренерський
колектив і такі значні успіхи, в тому числі й на
міжнародній арені.
– Наші тренери мають значний досвід, в тому числі й
в якості спортсменів. Тому їхні підказки на
тренуваннях і перед стартом дають важливий
практичний результат. Недарма разом зі мною
тренується близько десятка чемпіонів і призерів
міжнародних змагань.
