Відкриті ультрамарафонські забіги у парку Дружби народів вже
стали традиційними для Вінниці. Містян не дивує, що влітку біля
Вишенського озера екстремали підтюпцем намотують великі кола і
вдень, і вночі.
Але цього разу наш ультрамарафон «Біг заради гармонії» включав
до себе одразу три види перегонів. Не лише 24-годинний старт та
дводобовий забіг, який мав статус чемпіонату України. Але й більш
простий 12-годинний, у якому взяли участь багато молоді. Загалом
стартували 58 учасників. Змагання пройшли за підтримки
профільного Міністерства, облвідділення НОКУ, спортуправління
ОДА і спорткомітету Вінницької міської ради.
Мета забігів – подолати якомога більше кіл, які підраховують судді,
протягом визначеного часу. Причому їсти, пити і відпочивати (у
наметі чи просто на трасі) можна, коли душа побажає. Всі перегони
стартували у різний час, але фініш став загальним.
До Вінниці завітали ультрамарафонці не лише України, а
Німеччини, Польщі, Сербії, Білорусі. А ось російських бігунів, які
раніше регулярно приїздили, цього разу немає. Напевно, через
військовий конфлікт.
– Іноземців приваблює дводобовий забіг. Він є рідкістю не лише в
масштабах нашої країни, але й всього континенту. Колись на дві
доби бігли у Франції, а зараз там цього немає. В Європі серед
ультрамарафонців найбільшою популярністю користуються забіги
на добу і на шість діб, – розповів директор змагань Ігор Мудрик.
Організатори забезпечили спортсменів усім необхідним. Деякі
учасники спальні намети привезли з собою, іншим їх надали. З
харчуванням також проблем не виникало.
– Ми маємо багаторічний досвід проведення ультрамарафонів і
знаємо, що потрібно бігунам. Під час нинішньої спеки це в першу
чергу овочі та фрукти. Є гаряча їжа – ріденькі супи, бульйони. У
них додаємо побільше солі, адже зараз організм її швидко втрачає.
Харчування – переважно вегетаріанське, бо під час спеки м'ясо є
недоречним, – інформує Ігор Мудрик.

Залізницею важче, ніж … підтюпцем                                                                Серед учасників – багато спортсменів високого рівня. Приміром,
Михайло Український (Бердянськ) був переможцем найдовших на
планеті забігів на 3100 міль і протягом десяти діб.
73-річна німкеня Едда Бауер також демонструє одні з найкращих
результатів у світі (у своїй віковій категорії). Вона почала
займатися екстремальним бігом у 66 років. З того часу за плечима
Едди – близько 70 ультрапробігів і 25 марафонів.
– Подобається бігати у Вінниці. У вашому парку є тінь і трохи дме
вітер. Водночас було б непогано, якби організатори забезпечили …
більш прохолодну погоду, – жартує Едда Бауер.
Німкеня вперше завітала до України. Жінка каже, що ніколи б не
приїхала до нашої країни, якби не участь у дводобовому забігу.
Найбільше Едду Бауер здивував стан залізничного сполучення в
Україні.
– У Німеччині у будь-який час приходиш на вокзал, купуєш квиток
і одразу їдеш. Я думала, що і у вас буде так само. Але мені сказали,
що квитків до Вінниці немає, а наступний потяг буде через сім
годин. Довелося з важкими сумками, у спеку довго чекати, –
скаржиться гостя нашого міста.

Побити власний рекорд!
66-річний Володимир Васютин (Енергодар, Запорізька область)
утримує рекорд подолання вінницької траси. Поставив його в 2010
році. Тоді екстремал за дві доби пробіг 301 км.
Сім років Володимир не займався ультрамарафонами, а зараз знову
вирішив спробувати свої сили. Хоче побити власне досягнення.
– Завжди ставлю перед собою високі цілі, незважаючи на солідний
вік. У мене багато сильних молодих суперників. Але я борюся не з
ними, а з собою, – каже Володимир Васютин.
Пан Васютин планував наздогнати і перегнати молодь … вночі.
Адже під час проходження дистанції він взагалі не спить і рідко
відпочиває. Харчується дуже мало – супами, кашами зі злаків тощо.
– Я прагну досягти максимального результату. Буду рухатися
пішки, повзти, але тільки вперед! – каже рекордсмен.
57-річний вінничанин Володимир Сухоставський торік був
переможцем домашнього ультрафмарафону. Він відчуває себе
фізично міцним, немов 20-річний. Приміром, може легко проїхати
на велосипеді 50 км або без зупинок пробігти десять км.                                              – Слугую прикладом своїм онукам і дітям, яких також залучаю до
спорту. Беру участь у багатогодинних забігах не лише у Вінниці,
але і в інших регіонах – Києві, Одесі тощо. Вже маю понад десяток
медалей на змаганнях, – розповідає Володимир Сухоставський. –
Від бігу отримую радість і щастя. Зараз у моді комп’ютери, усілякі
гаджети. Але забіг на природі, коли поруч співають пташки, не
можна ані з чим порівняти.

Аматори чи профі?
Вінничани здобули дві нагороди. Сергій Остаповець став
бронзовим призером у 12-годинному забігу, а Світлана Кумар –
віце-чемпіонкою у перегонах на дві доби.
Переможцем престижних дводобових перегонів виявився
титулований Михайло Український (Бердянськ), який намотав 283
км. Тут чемпіонкою серед жінок стала харків’янка Юлія
Старосельська – 212 км.
Змагання, які проходили на стадіоні, завжди мали підтримку
міжнародної і всеукраїнської федерацій легкої атлетики. А ось
чемпіонати поза спортивних арен раніше вважалися аматорськими.
У той же час більшість престижних світових марафонів (у Нью-
Йорку, Берліні тощо) збирає набагато більше учасників, ніж інші
види легкої атлетики. Тому наразі ситуація має змінюватися.
– При федерації легкої атлетики України вже створена комісія із
бігу поза стадіонами. Вона опікуватиметься забігами на один
кілометр, марафонами, ультрамарафонами тощо, – повідомив
технічний делегат Федерації легкої атлетики України Валентин
Іонов. До речі, ультрамарафонцям вже присвоюють спортивні
розряди. Але лише у забігу на 24 години. Серед них є і майстри
спорту України.

 

Едда Бауер (Німеччина)

 

Володимир Сухоставський (Вінниця)

 

SHARE