Жіночий футбол на Вінниччині стрімко прогресує.
Недарма одразу два колективи нашого регіону грають на
рівні майстрів. Зокрема, у першій лізі регулярного
чемпіонату України. Це ОДЮСШ Блохіна-Бєланова
(Вінниця) і «Колос» (с.Махнівка, Козятинський район).
Не дивно, що чемпіонат області з футзалу серед жінок –
це завжди яскраво, емоційно і непередбачувано.

Вольова перемога фавориток

   На старт турніру не вийшов один із потенційних
фаворитів – команда ОДЮСШ Блохіна-Бєланова.
Напередодні чемпіонату області частина цього колективу
(під брендом ФК «Вінниця») виграла домашній чемпіонат
України з футзалу серед дівчат до 17 років. Тому,
можливо, новоспечені чемпіонки вирішили відпочити.
Натомість наше місто представила команда гуманітарно-
педагогічного коледжу.

   Шість колективів були розбиті на дві групи. Переможниці
зустрічалися в фіналі. Ними стали «Колос» (с.Махнівка) і
«Сугатинка» (с.Сугаки, Могилів-Подільський район).
На диво, фаворитки досить швидко пропустили аж три
м’ячі від андердогів. Здавалося, справа майже зроблена!
Але поступово більш досвідчена команда із Козятинщини
перехопила ініціативу і почала постійно тиснути на
ворота суперниць. Таким чином вона спромоглася не
лише зрівняти рахунок. Але й на фініші вирвати перемогу
– 5:3. До речі, гра була досить жорсткою і
супроводжувалася великою кількістю падінь і дрібних
фолів.

Легіонерки зі столиці

   В складі «Колосу» виступали не лише місцеві
футболістки, але й іногородні «легіонери». 19-річна Лілія
Юзвенко дебютувала в цій команді. Дівчина родом із
Білої Церкви (Київська область), мешкає у Києві, але
приїздить на тренування до Махнівки.

   – До цього я грала в футзал за столичні команди, в тому
числі й вищої ліги. Також мала контракт із клубом
вищого дивізіону із великого футболу «Ятрань» (Умань).
Але через травму не змогла там закріпитися. Тому й
пристала на пропозицію керівників «Колосу», –
розповідає Лілія Юзвенко.

   На думку Лілії, під час фіналу спочатку далося взнаки те,
що у «Колосу» багато нових футболісток. Мовляв,
новачки ще не встигли зігратися – через це майбутні
чемпіонки спочатку поступалися в рахунку.

Школярки у колективі

   Срібні призерки також раділи медалям. 15-річна учениця
Вінницької школи № 27 Аніта Решетнікова тренується у
спортшколі Блохіна-Бєланова. Але разом із кількома
іншими партнерками по команді погодилася виступити на
чемпіонаті області за «Сугатинку».

   – Я займаюся футболом три роки. Граю півзахисником,
іноді забиваю голи. Маю досвід боротьби зі старшими
дівчатами. Тому жодних проблем на чемпіонаті не
виникало, – каже Аніта Решетнікова.

   Школярці подобається ходити на тренування. З
наступного сезону вона дебютуватиме за команду школи
Блохіна-Бєланова у жіночому чемпіонаті України.

   – Регулярно дивлюся матчі Ліги чемпіонів та провідних
європейських чемпіонатів. Рівняюсь на кращих гравців
вінницької жіночої команди майстрів, беру із них
приклад, – додає Аніта Решетнікова. – Буває, ганяю м’яча

в дворі з хлопцями. Багатьох юнаків дивує, що я знаю
багато технічних прийомів і можу їх обіграти.

«Футбол – жіноча справа!»

   Бронзові нагороди виборола ще одна команда
Козятинського району – ФК «Глухівці». Вони дісталися їй
без боротьби. Команда гуманітарно-педагогічного
коледжу відмовилася сперечатися за третю сходинку, бо
прагнула грати лише у фіналі.

   21-річна захисниця Вікторія Сидоренко (Глухівці)
виступає за «Колос» у першій лізі. Але на чемпіонаті
області допомагала колективу ФК «Глухівці» рідного
села.

   – Ми задоволені результатами чемпіонату області.
Програли лише землякам із «Колосу» – 1:4. Проте
розгромили калинівчанок – 8:0, – каже Вікторія
Сидоренко.

   Віка грає в футбол десять років. Була чемпіонкою
України серед дівчат до 16 років, вигравала медалі іншого
гатунку на аналогічних чемпіонатах.

   – Вважаю, що футбол – це жіноча справа! Я ним живу.
Мрію стати професійною футболісткою і грати за
кордоном. А поки навчаюся на вчительку фізичного
виховання у Вінницькому педуніверситеті, – продовжує
Вікторія Сидоренко. – Кумирів у мене в футболі немає.
Підвищую майстерність на тренуваннях, а також бігаю
кроси.

«Як єдина родина»

   Капітаном команди гуманітарно-педагогічного коледжу
Юлія Мартинюк стала через те, що любить відповідати не
лише за себе, але й за партнерок. 20-річна футболістка –
родом із селища Вапнярка (Томашпільський район).

Юля прагне стати футбольним тренером, для цього
продовжить навчання у педуніверситеті.

   – В футболі я вісім років. Нинішня команда – як єдина
родина. Вже тривалий час тренуємося у викладача нашого
коледжу Євгена Мельника, – розповідає Юлія Мартинюк.
Дівчина хоче виступати за професійний клуб. Каже, що
для цього не варто чекати запрошень. А необхідно самій
пробивати дорогу, підвищувати кваліфікацію.

   – Я не лише дивлюся поєдинки професійних команд і
жіночої збірної України по телевізору. Але й на
запрошення друзів відвідую матчі вінницьких чоловічих
аматорських клубів, – завершує капітан вінницької
команди.

SHARE