Боксерське братерство Вінниччини і України понесло велику втрату. 23 квітня
2018 року на 86 році життя після тривалої хвороби перестало битися серце ветерана боксу, учасника Великої Вітчизняної війни Бурлаки Павла Івановича.

   Народився Павло Іванович 26 листопада 1932 року у селі Яланець Томашпільського
району Вінницької області в сім’ї колгоспників. Разом з ним в цій трудовій сім’ї
виховувались і зростали ще брат Василь, сестри Надія і Марія, яка була присутня на
похованні брата. Під час Великої Вітчизняної війни десятирічний Павло знаходився в
окупованій Одесі. Користуючись маленьким зростом малолітній хлопець повз охорону міг непримітно пробиратись на територію морського порту і добував для підпільників
стратегічну інформацію про завантаження і відправлення німецьких пароплавів.
Після війни Павло працював робітником, згодом столяром Одеського БМУ. Після
роботи тренувався, був чемпіоном СРСР серед юніорів. Навчався на факультеті фізичного виховання і спорту Вінницького державного педагогічного інституту ім. М.Островського (1961-1966) та отримав спеціальність вчителя фізичного виховання, анатомії і фізіології середньої школи. Після закінчення інституту працював у м. Вінниці тренером з боксу спортивної школи молоді (1955-1963), інструктором-методистом з виробничої гімнастики шкіргалантерейної фабрики (1963-1965), тренером з боксу обласної ради ДСТ «Спартак» (1965-1974), інструктором фізкультурно-спортивної роботи обласного виробничо-технічного управляння зв’язку (1965-2001), тренером з боксу і заступником голови обласної ради та заступником директора ДЮСШ «Спартак».

   Працюючи тренером Павло Іванович підготував плеяду майстрів спорту та
чемпіонів України з боксу. Серед них заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури і спорту України Віктор Січкарук, голова обласної федерації кікбоксингу Едуард Михайлов, директор спортивного клубу боксу «Надія» Станіслав Буше та ін. Як суддя республіканської категорії судив багато змагань різних рангів. Незважаючи на свій поважний вік Павло Іванович завжди відвідував спортивні зали, був серед молоді, підказував і ділився з молодими тренерами своїм досвідом. Однак, у 2015 році після випадкового падіння невдало приземлився і зломав кістку у кульшовому суглобі. Так рівно три останніх роки дочка Наталія доглядала прикутого до ліжка батька.

   24 квітня на П’ятничанське кладовище зібрались рідні, близькі, колеги, керівники
спортивних організацій міста і області, співробітники дочки, сусіди щоб помолитись
разом з батюшкою і проводити Павла Івановича в останню путь до місця його вічного
спочивання. Розпорядник церемонії похорон Славина розповіла про життєвий шлях
покійного і запросила до прощального слова Сергія Краєвського – голову міського
спорткомітету, від вихованців Станіслава Буше і мене від ветеранів спорту. В ресторані
обласної філармонії «Плеяда» відбувся поминальний обід, на якому багато присутніх
вшанували пам’ять Павла Івановича, ділились різними спогадами з його життя та
висловлювали співчуття рідним і близьким, особливо дочці Наталії, сестрі Марії, онукам
Маші і Ренату.

Боже, прийми його душу до своєї оселі.

Георгій Самков
віце-президент обласної асоціації ветеранів спорту і тренерів «XXI СТОРІЧЧЯ»
25.04.2018, м. Вінниця

SHARE