Протягом 24 липня – 9 серпня 2020 року у місті Токіо (Японія) мали відбутися ХХХІІ літні Олімпійські ігри. У зв’язку із пандемією коронавірусу, 24 березня 2020 року Міжнародний Олімпійський Комітет, після наради Прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе та голови МОК Томаса Баха, ухвалив рішення про перенесення Олімпійських ігор 2020 на 2021 рік. Вони відбудуться з 23 липня по 8 серпня. Попри це, вінничани мають знати і пам’ятати олімпійців нашого краю, які захищали честь своєї країни на Олімпійських іграх попередніх років та давали нам привід гордитися тим, що ми українці.
В олімпійський рік відділення Національного олімпійського комітету України у Вінницькій області спільно з управлінням фізичної культури та спорту Вінницької обласної державної адміністрації розпочинає марафон #олімпійцівінниччини, у межах якого будуть висвітлені досягнення чемпіонів та призерів Олімпійських ігор нашого краю за час незалежності України, видатних спортивних особистостей Вінниччини, які прославили нашу країну на міжнародній арені і в честь яких піднімався Державний Прапор та звучав Державний Гімн України!
Добринська Наталія Володимирівна
Заслужений майстер спорту України з легкої атлетики
Олімпійська чемпіонка ХХІХ Олімпійських ігор у Пекіні з легкоатлетичного семиборства.
Рекордсменка світу
Чемпіонка світу 2012 року
Багаторазова чемпіонка України
Нагороджена орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, орденом «Княгині Ольги» ІІІ ступеня та орденом «Княгині Ольги» ІІ ступеня
Наталія Добринська народилася 29 травня 1982 у місті Вінниці. Розпочала займатися легкою атлетикою у віці семи років. Тоді ж мала захоплення керамікою. Тричі на тиждень Наталія ходила на тренування з легкої атлетики і двічі ліпила вироби із глини на заняттях з кераміки. Зараз Наталія Добринська любить також займатися велоспортом і планує тренуватися у триатлоні.
На перших своїх змаганнях у Тернополі, у віці восьми років стала переможницею у дисципліні «стрибки у довжину». Як згадує сама Наталія: «Це було незабутньо!». Першим її тренером був Постемський Віктор Франкович.
Наталія заміжня (чоловік Віктор – бізнесмен) та має троє дітей: найстарший, Дарій, якому п’ять із половиною років вже займається плаванням, тенісом великим і навіть пробував себе у боротьбі джиу-джитсу. Донька Алісія (три із половиною роки) також полюбляє плавання і теніс великий, а ще займається художньою гімнастикою. «У нашій сім’ї спорт завжди крокує поруч, тому діти вже змалку займаються ним. Я бачу, як вони ведуть себе на тренуваннях, як ідуть до кінця і це відкриває певні перспективи, на них цікаво і приємно дивитися», – розповідає сама Наталія. Найменшому, Максиму зараз 10 місяців, тому Наталія увесь свій час приділяє вихованню дітей: «Я зараз перш за все мати, тому основну свою увагу зосереджую на дітях. Також приводжу себе у форму, розпочала заняття із велоспорту. Ніколи б не подумала, що мені припаде до душі цей вид спорту, але зараз сіла на велосипед і мені дуже подобається».
У 2003 році Наталія вперше взяла участь на Міжнародних змаганнях. Це був Чемпіонат світу, що проходив у місті Будапешті (Угорщина). У змаганнях із п’ятиборства Наталія Володимирівна завоювала свою першу міжнародну медаль – срібло. «Це стало поштовхом до подальших досягнень і додало впевненості у своїх силах», – зазначає Наталія.
Перші Олімпійські ігри
На свої перші Олімпійські ігри Наталія Володимирівна поїхала у 2004 році. Це були ХХVIII літні Олімпійські ігри у Афінах (Греція). «Я дуже хотіла потрапити на Олімпіаду, напевно як і кожний спортсмен. Але потім я усвідомила, що поставила не правильну ціль. Коли приїхала туди – зрозуміла, що її виконала і на тих Олімпійських іграх я навіть не потрапила у трійку призерів. Після цього твердо вирішила, що головна моя ціль – виграти Олімпіаду: саме цим я і жила. Виконувала багато роботи, розуміла, як потрібно готуватися, як ставитися до свого спортивного режиму. Мала чітку мету і впевнено крокувала до неї», – згадує Наталія.
Олімпійське золото
2008 рік став фантастичним у кар’єрі Наталії Добринської. Вона приїхала на ХІХ літні Олімпійські ігри у Пекіні (Китай) без тренера, оскільки основний акцент у команді робили на іншу українську багатоборку. За словами самої Наталії, їй навіть легше готуватися до змагань, коли вона не є фавориткою. На цих Олімпійських іграх вона виступала у семиборстві: біг на сто метрів із бар’єрами, стрибок у висоту, штовхання ядра, біг на двісті метрів, стрибок у довжину, метання спису і біг на вісімсот метрів. Відразу ж у двох дисциплінах Наталія здобула найвищі місця. У штовханні ядра їй вдалося продемонструвати результат 17,33 метра, що стало рекордом світу серед багатоборок у цій дисципліні. Також, Наталія виборола перше місце у стрибках в довжину, стрибнувши 6,63 метра. Перед останньою дисципліною, забігом на вісімсот метрів, Наталія була першою у загальному заліку та мала величезний відрив від найближчого переслідувача. Через це вона виходила на старт у гарному настрої і навіть дещо розслабленою: «Я чомусь сама для себе вирішила, що у цій дисципліні можу докласти дещо менше зусиль і пробігти не на повну силу. Зараз розумію, що все ж таки потрібно було виконати цю дисципліну на максимум, але на кінцевий результат це не вплинуло. Я із самого початку себе налаштувала на те, що це моє тренування і я маю викластися у ньому наповну. Мені не потрібно дивитися на суперників, на глядачів, на стадіон, який був просто неймовірно красивим. Просто розуміла, що мушу зробити все так, як роблю на тренуванні і тоді буде класний результат. І в мене це вийшло», – згадує Наталія свою перемогу на Олімпійських іграх.
«Я раджу усім спортсменам багато тренуватися. Ставити собі ціль і йти до неї, незважаючи на невдачі. Я взагалі вважаю, що без програшів немає перемог. Тому потрібно не боятися програвати і після кожного програшу робити правильні висновки і йти вперед. Ніколи не здаватися!», – радить Наталія Добринська.
