Протягом 24 липня – 9 серпня 2020 року у місті Токіо (Японія) мали відбутися ХХХІІ літні Олімпійські ігри. У зв’язку із пандемією коронавірусу, 24 березня 2020 року Міжнародний Олімпійський Комітет, після наради Прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе та голови МОК Томаса Баха, ухвалив рішення про перенесення Олімпійських ігор 2020 на 2021 рік. Вони відбудуться з 23 липня по 8 серпня. Попри це, вінничани мають знати і пам’ятати олімпійців нашого краю, які захищали честь своєї країни на Олімпійських іграх попередніх років та давали нам привід пишатися тим, що ми українці.
В олімпійський рік відділення Національного олімпійського комітету України у Вінницькій області спільно з управлінням фізичної культури та спорту Вінницької обласної державної адміністрації розпочинає марафон #олімпійцівінниччини, у межах якого будуть висвітлені досягнення чемпіонів та призерів Олімпійських ігор нашого краю за час незалежності України, видатних спортивних особистостей Вінниччини, які прославили нашу країну на міжнародній арені і в честь яких піднімався Державний Прапор та звучав Державний Гімн України!
Тетяна Половінська-Джабраїлова
Майстер спорту СРСР міжнародного класу з легкої атлетики
Четверте місце на XVI Олімпійських іграх в Сеулі
Чемпіонка Радянського Союзу 1988 року
Чемпіонка України 1986 року
Чемпіонка України 1997 року
Срібна призерка чемпіонату України 1993 р.
Бронзова призерка чемпіонату України 1997 р.
Чемпіонка України серед юніорів 1985 року
Рекордсменка СРСР
Тетяна Половінська-Джабраїлова народилася п’ятого вересня 1962 року у Білорусії. Розпочалася займатися легкою атлетикою у віці 20 років (10 березня 1982 року) після переїзду в Україну, у місто Керч, в 1979 році. «Я там працювала, познайомилася із хлопцем, який бігав на дистанції 400 метрів. Він запросив мене до свого тренера. Той подивився на мене (а я тоді важила 65 кілограмів) і запитав, чи я хочу бігати. Відповіла «так» і він сказав прийти наступного дня. Прийшла, пробігла п’ять кругів по стадіону в одному темпі. Він мене взяв до себе у групу. Ось так я розпочала бігати», – згадує легкоатлетка свої перші тренування. Її першим тренером був Юрій Ведерніков.
Перші змагання та перші перемоги
З 1983 року почала виступати на змаганнях місцевого значення. Спочатку бігала на дистанції 800 метрів та 1500 метрів, а потім і на більші. Коли результати покращувалися Тетяну помітив тренер із Сімферополя та запросив займатися у своїй групі. Це був Заслужений тренер України Олексій Дубовик. Виступала за спортивний клуб армії (СКА). На свій перший марафон поїхала у 1986 році в місто Ужгород і там стала першою. Того ж року виконала норматив Майстра спорту міжнародного класу на Чемпіонаті Радянського Союзу у місті Гродно (Білорусь), посівши п’яте місце.
Відбір на Олімпіаду
У 1988 році відібралася на Олімпійські ігри, вигравши марафон у Таліні (Чемпіонат СРСР), продемонструвавши результат 2 год. 28 хв. 05 сек. За результатами забігу на Олімпіаду від представників СРСРС могла потрапити тільки одна спортсменка і Тетяна Половінська-Джабраїлова нею стала, обігнавши Катерину Хримінкову, на яку були великі сподівання. Перед тим відібралися Раїса Сміхнова та Зоя Іванова.
Підготовка до Олімпіади
«Після відбору ми поїхали на збори. Тренувалися у Челпанаті, після чого поїхали у Владивосток, де робили контрольні забіги на тридцять кілометрів і вже звідти поїхали у Сеул на Олімпійські ігри. Під час зборів звикли до клімату, оскільки з Владивостоку до місця проведення Олімпіади недалеко. За нами постійно стежили лікарі, контролювали процес підготовки», – згадує спортсменка.
Олімпійські ігри
«На той час, я нікого не знала зі спортсменок. Чула тільки за декількох найбільш відомих, але не можу сказати, що це мене лякало. Пам’ятаю, що тренер сказав: не стартуй у першій групі, не спіши, а далі будеш бачити за своїм самопочуттям», – розповідає легкоатлетка. Послухавши вказівки, вона так і зробила, пробігши певну частину марафону у другій групі спортсменів. Після двадцятого кілометра збільшила темп, обганяючи бігунів перед собою і вже на тридцятому кілометрі була у першій шістці. На останньому пункті харчування у лідерах були чотири спортсменки, серед яких і Тетяна Половінська-Джабраїлова. Одна із суперниць, Роза Мота, вибила із рук української спортсменки воду і побігла далі, а Тетяна повернулася, щоб випити води, тим самим згаяла дорогоцінний час. У підсумку, вона посіла четверту сходинку, показавши результат 2год. 27хв. 02сек. (особистий рекорд). «Можливо цей випадок став вирішальним у боротьбі за медалі, оскільки в мене збився темп і я не змогла догнати лідерів», – згадує олімпієць.
Після Олімпійських ігор виступала на марафонських забігах у різних країнах світу. Свій останній марафон у якості професійного спортсмена пробігла у 1997 році у місті Відні, де посіла першу сходинку і встановила рекорд траси. У цьому ж році завершила свою професійну кар’єру. «Останній свій старт я виграла. Це був забіг на 3000 метрів у місті Білій Церкві у 1997 році. Після цього я завершила професійну спортивну кар’єру», – згадує олімпієць.
Сім’я та захоплення
Зараз спортсменка підтримує гарну форму. Тричі на тиждень тренується, бігає. Має двоє дітей: син Руслан та донька Аліна. Чоловік Олександр загинув більше року тому. Спортсменка розповідає, що він також займався легкою атлетикою (був кандидатом у майстри спорту) і всіляко її підтримував. Саме він сказав їй, щоб вона продовжувала займатися цим видом спорту, оскільки у неї набагато більше перспектив, ніж у нього.
Порада олімпійця
Найголовніше, що має бути у спортсменів – це сила волі. Якщо її не буде, то ти ніким не станеш (ми бігали у будь-яку погоду). Буде бажання – можна багато чого досягнути
