Протягом 24 липня – 9 серпня 2020 року у місті Токіо (Японія) мали відбутися ХХХІІ літні Олімпійські ігри. У зв’язку із пандемією коронавірусу, 24 березня 2020 року Міжнародний Олімпійський Комітет, після наради Прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе та голови МОК Томаса Баха, ухвалив рішення про перенесення Олімпійських ігор 2020 на 2021 рік. Вони відбудуться з 23 липня по 8 серпня. Попри це, вінничани мають знати і пам’ятати олімпійців нашого краю, які захищали честь своєї країни на Олімпійських іграх попередніх років та давали нам привід гордитися тим, що ми українці.
В олімпійський рік відділення Національного олімпійського комітету України у Вінницькій області спільно з управлінням фізичної культури та спорту Вінницької обласної державної адміністрації розпочинає марафон #олімпійцівінниччини, у межах якого будуть висвітлені досягнення чемпіонів та призерів Олімпійських ігор нашого краю за час незалежності України, видатних спортивних особистостей Вінниччини, які прославили нашу країну на міжнародній арені і в честь яких піднімався Державний Прапор та звучав Державний Гімн України!
Олена Колесниченко
Майстер спорту України міжнародного класу з легкої атлетики
Півфіналістка Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро з бігу на 400 метрів з бар’єрами
Бронзова призерка Літньої Універсіади 2017 року
Бронзова призерка Командного Чемпіонату Європи 2017 року
Учасниця Чемпіонату світу 2017 року
Бронзова призерка І Юнацьких Олімпійських ігор 2010 року
Багаторазова чемпіонка та призерка Чемпіонату України
Дитинство і прихід у спорт
Олена Колесниченко народилася 3 червня 1993 року у місті Рівному. Розпочала займатися легкою атлетикою у віці восьми років, коли навчалася у другому класі. «У першому класі мене ще не пускали бігати, хоча я цього хотіла ще з п’яти років. До легкої атлетики ходила у басейн – плавала. Мій батько, Дмитро – колишній легкоатлет високого рівня і тому й мала бажання займатися саме цим видом спорту. Заняття у басейні стали своєрідним фундаментом для подальших тренувань легкою атлетикою», – згадує Олена. Спортсменка по праву вважає своїм першим тренером батька, оскільки саме він привів її у цей спорт.
У Вінницю вона переїхала у 2014 році, оскільки тут є база для тренувань і взимку, і влітку.
Перші змагання
«Перші змагання добре запам’ятала, оскільки вони відбувалися протягом двох днів. Тоді мені було десять років. У перший день був забіг на шістсот метрів. Усі стартували з однієї лінії і я на старті зачепилася і впала. Але піднялася і побігла далі. На другий день була дистанція 200 метрів, де кожний мав бігти по своїй доріжці. А я, після вчорашнього забігу, де всі бігли по одній, не змінила для себе правила і випередивши усіх збігла на першу доріжку (хоча стартувала на четвертій) і фінішувала першою. Сама для себе подумала: оце круто – виграла, але судді справедливо сказали, що я порушила правила. Ось так смішно провела свої перші змагання», – розповідає Олена.
Далі вже пішли міські і обласні старти, де легкоатлетка набирала оберти, демонструючи все кращі результати. «Я почала займати призові місця на чемпіонатах області у своїй віковій категорії. Але пам’ятаю, що після п’ятого класу мені стало сумно займатися легкою атлетикою, оскільки не було змагань і я знову вирішила піти у плавання. Увесь шостий клас я плавала у басейні, а потім зрозуміла, що це складно для мене і знову ж таки повернулася в легку атлетику і вже більш серйозно почала нею займатися, готуватися до чемпіонатів України. У сьомому класі моїм наставником став колишній тренер батька Вадим Подолянко», – розповідає вінничанка.
Перший Чемпіонат України
Перший свій виступ на Чемпіонаті України спортсменка провела у восьмому класі, і відбувався форум саме у місті Вінниці. Олена виступала на дистанції 400 метрів. Легкоатлетка згадує про серйозний рівень підготовки учасників змагань, оскільки у Рівному вона була однією з найсильніших, а тут посіла дев’яте місце. «Я була засмучена таким своїм результатом, але зробила висновки. Наступного року приїхала і цього разу вдалося потрапити у призери на дистанціях 100 метрів з бар’єрами та 400 метрів з бар’єрами», – розповідає Олена.
Спортсменка згадує, що розпочинала тренуватися на дистанції 100 метрів з бар’єрами і 400 метрів. Вже у дев’ятому класі , разом із тренером, вирішила бігати на дистанції 400 метрів із бар’єрами.
У 2010 році стала переможницею Юнацького Чемпіонату України, у 2012 році – Юніорського, а у 2015 – Молодіжного. Спортсменка скрізь виступала у забігах на 400 метрів із бар’єрами. Як розповідає вона сама, це її коронна дистанція.
На дорослому рівні Олена Колесниченко ставала багаторазовою чемпіонкою України в естафеті 4*400, виступаючи і за Рівненську команду, і за Вінницьку.
Відбір на Олімпійські ігри 2016 року
«2016 рік був важким для мене, оскільки взимку ми розійшлися із тренером і в мене залишалося півроку до Олімпіади. Мені потрібно було шукати нового наставника і готуватися. У кінці зимового сезону моїм тренером стала Олена Вегнер із Луцька і ми почали разом тренування», – розповідає вінничанка.
4 червня 2016 року спортсменка вперше пробігла по олімпійському нормативу. Ліцензію потрібно було завоювати на Чемпіонаті України, для чого необхідно пробігти знову ж таки за олімпійським нормативом і потрапити у трійку призерів. Олена стала другою, з результатом 55:48 секунди, цим самим виконавши норматив Майстра спорту України міжнародного класу.
Олімпіада у Ріо-де-Жанейро
«У нас кожний місяць були тренувальні збори. До старту самої Олімпіади два тижні тренувалися у Ріо-де-Жанейро. На адаптацію пішло всього два-три дні і вже нормально себе почувала», – згадує легкоатлетка.
Спортсменка відібралася у півфінальний забіг і таким чином потрапила у двадцятку найсильніших. До фіналу їй, на жаль, пробитися не вдалося.
«Заради виступу на Олімпіаді варто працювати над собою – багато років. Ця атмосфера, що там панує – це щось. Коли ти стоїш посеред великого стадіону і розумієш, що весь світ дивиться Олімпійські ігри – це емоції на усе життя», – ділиться враженнями учасниця Олімпіади.
Чемпіонати Європи та світу
У 2017 році Олена Колесниченко посіла третє місце на Командному Чемпіонаті Європи, що відбувався у місті Ліль (Франція) у забізі на 400 метрів з бар’єрами,
У цьому ж таки році вона виступала на Чемпіонаті світу у Лондоні. Але спортсменка бігала травмованою, тому не вдалося потрапити у призи.
Літня Універсіада 2017
На Універсіаду 2017 року у Тайбеї (Тайвань) Олена Колесниченко їхала як володарка одного з найкращих результатів в Україні на дистанції 400 метрів з бар’єрами. На неї покладали великі сподівання і вірили, що потрапить у призи.
Так і сталося: спортсменка виправдала сподівання і стала третьою з результатом 56:21 секунди. «Я була дуже задоволена результатом, оскільки це був кінець серпня і відповідно – останні змагання у сезоні. Після чемпіонатів Європи і світу, на які пішло багато сил у підготовці, все ж змогла налаштуватися і вдало виступити на Універсіаді», – згадує Олена.
Сім’я
Батько Олени, Дмитро – Майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики. Він у свій час був переможцем Чемпіонату Європи, переможцем Кубку Європи, рекордсменом, а також двічі виборював ліцензії на Олімпійські ігри. Мати Інна, за словами спортсменки, більш творча особистість – модельєр.
Молодша сестра Ольга теж у свій час тренувалася легкій атлетиці, але все ж успадкувала мамин характер і пішла у творчість – стала перукарем.
Тренування на сучасному етапі та захоплення
Зараз спортсменка продовжує займатися легкою атлетикою як професійний спортсмен, а також тренує інших у якості тренера. Під її керівництвом займається учасниця збірної команди України, а також вінницький ветеран спорту, який бігає на дистанції 400 метрів з бар’єрами. Разом зі своєю подругою, Олена створила проект «П’ятий елемент», у рамках якого хочуть залучати людей до тренувань, пропагувати здоровий спосіб життя.
Окрім спорту, учасниця Олімпійських ігор любить займатися йогою. Також, захоплюється спортивною реабілітацією. Взагалі, Олена має дві вищі освіти – «Фізичне виховання» та «Фізична терапія. Ерготерапія». Розповідає, що це неабияк допомагає в особистих тренуваннях, а також у підготовці інших спортсменів.
Порада олімпійця
«Найголовніше – бачити для себе у спорті ціль, до якої йдете і дуже чітко її розуміти. Майже ніхто не вірив, що я проб’юся на Олімпійські ігри, але я хотіла цього, працювала і все ж таки потрапила туди. Все тому, що поставила собі мету. Коли бажання розпливчасте, то результат буде значно гірший».
