Протягом  24 липня – 9 серпня 2020 року у місті Токіо (Японія) мали відбутися ХХХІІ літні Олімпійські ігри. У зв’язку із пандемією коронавірусу, 24 березня 2020 року Міжнародний Олімпійський Комітет, після наради Прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе та голови МОК Томаса Баха, ухвалив рішення про перенесення Олімпійських ігор 2020 на 2021 рік. Вони відбудуться з 23 липня по 8 серпня. Попри це, вінничани мають знати і пам’ятати олімпійців нашого краю, які захищали честь своєї країни на Олімпійських іграх попередніх років та давали нам привід гордитися тим, що ми українці. 

     В олімпійський рік відділення Національного олімпійського комітету України у Вінницькій області спільно з управлінням фізичної культури та спорту Вінницької обласної державної адміністрації розпочинає марафон #олімпійцівінниччини, у межах якого будуть висвітлені досягнення чемпіонів та призерів Олімпійських ігор нашого краю за час незалежності України, видатних спортивних особистостей Вінниччини, які прославили нашу країну на міжнародній арені і в честь яких піднімався Державний Прапор та звучав Державний Гімн України!

Олена Деревенко (Череватова)

Заслужений майстер спорту України з веслування на байдарках і каное

Бронзова призерка ХVIII Олімпійських ігор в Афінах

Пяте місце на XVII Олімпійських іграх у Сіднеї

Срібна призерка Чемпіонату світу 2003 р.

Чемпіонка Європи 2004 р.

Багаторазова чемпіонка України

Нагороджена орденом «Княгині Ольги» ІІІ ступеня

     Олена Деревенко народилася 17 березня 1970 року у місті Сосногорську (Росія). У 1975 році переїхала жити у місто Сальск, де вже і почала займатися спортом, зокрема велоспортом (один рік приділила саме цьому виду). Перші тренування з греблі спортсменка провела у віці одинадцяти років, куди її запросив тренер Сергій Шаповалов. Улітку того року Олена Деревенко поєднувала заняття велоспортом та греблею, а вже потім вирішила приділити свою увагу саме веслуванню на байдарках.

     Через рік змінився тренер, на зміну Сергію Шаповалову прийшов Олексій Онуфрієв, із яким спортсменка тренувалася до закінчення школи.

Перші змагання

     Проживаючи у Сальску, спортсменка брала участь у змаганнях регіонального та державного значення. Зокрема, вона згадує, що тоді проводилося багато турнірів у повітах, на які була поділена держава. Окрім цього, Олена Деревенко брала участь у Першості СРСР серед юнаків у 1984 році.

Переїзд у Вінницю

     У 1986 році майбутня учасниця Олімпійських ігор переїхала на навчання до Вінниці: «Оскільки тоді ще був Радянський Союз, то мене ніяким чином не лякав переїзд в іншу країну і я перебралася в Україну, навчатися в історичному інституті». Тоді ж вона почала займатися під керівництвом Юлії Петришиної.

     «Із початком спортивного життя у Вінниці мені довелося все розпочинати з самого початку, оскільки тут мене ніхто не знав. Потрапила у збірну команду області, далі – у збірну команду України членів-профспілок, а далі й в основну команду Національної збірної України. Декілька років входила до складу збірної профспілок Радянського Союзу, але до складу основної команди пробитися не вдавалося. База збірної профспілок знаходилася у Таджикістані, де ми й тренувалися», – розповідає вінничанка.

Збірна команди України

     Після розвалу СРСР, спортсменка входила до складу збірної команди України, де тренувалася і виступала до 1995 року. Тоді у неї народилася старша донька Аня і вона припинила свої виступи.

     Через рік, у 1996 році вінничанка повернулася у професійний спорт, відновивши свої виступи за збірну команду України та розпочала підготовку до відбору на Олімпіаду 2000 року.

Олімпійські ігри 2000 року

     Відбір на Олімпіаду у Сіднеї, спортсменка пройшла на Чемпіонаті Світу 1999 року в Італії. Тоді виступала у складі байдарки-четвірки. На тих змаганнях вдалося посісти п’яту сходинку, яка давала право виступів на Олімпійських іграх.

     «У наступному році ми спокійно готувалися до Олімпіади, знаючи, що вже маємо ліцензію. Перед польотом до Сіднею, проводили тренування у різних містах України, виїжджали на збори за кордон. Тоді були великі труднощі зі спортивним інвентарем. Ми, зокрема, тренувалися на байдарці, яку використовували ще для участі в Олімпіаді 1972 року. Оскільки Олімпійські ігри 2000 року проводилися у Сіднеї, то байдарки відправили туди кораблем ще задовго до початку змагань. Спонсори нам купили човен нового зразку, але ми, через швидку відправку інвентарю, не мали змогу на ньому потренуватися», – розповідає вінничанка.

     У Сіднеї, виступаючи у складі байдарки-четвірки на дистанції 500 метрів, Олена Деревенко стала п’ятою.

Відбір на Олімпійські ігри 2004 року

     Після Олімпійських ігор у Сіднеї, спортсменка розпочала підготовку до наступної Олімпіади в Афінах. Перша спроба завоювати олімпійську ліцензію на Чемпіонаті Світу 2003 року в Атланті виявилася невдалою. На дистанції 500 метрів її команда не ввійшла до когорти спортсменів, які завоювали це право.

     Попри це, Олена Деревенко, у складі команди, стала срібною призеркою цього турніру на дистанції 1000 метрів, яка не є олімпійською.

     Тоді ж, у 2003 році у команди змінився тренер – нею стала Світлана Сергун, а також до складу потрапила Ганна Балабанова.

     Наступного року наша землячка зробила ще одну спробу завоювати олімпійську ліцензію у байдарці-четвірці. На Чемпіонаті Європи 2004 року їм вдалося стати першими на дистанції 500 метрів та відібратися на Олімпійські ігри в Афінах.

Олімпіада 2004 року

     «Якщо на Олімпіаду 2000 року ми їхали, не знаючи чого хочемо у результаті, а просто були щасливі від того факту, що станемо учасниками таких змагань, то в Афіни їхали з великим вантажем відповідальності на плечах (були на той момент чемпіонами Європи). На Олімпіаду вирушили з такими намірами, що повинні боротися за потрапляння у призи», – згадує олімпієць.

    Такий настрій все ж допоміг вдало виступити і вінничанка стала бронзовою призеркою тих Олімпійських ігор. Вона розповідає, що у фінальному запливі їм вдалося зовсім на трохи випередити команду Польщі, яка вдруге стала четвертою (перед цим продемонстрували такий результат у Сіднеї), що їх дуже засмутило, оскільки між цими двома збірними завжди йде велика конкуренція у греблі.

Завершення спортивної карєри

Після успішного виступу на Олімпіаді в Афінах, вінничанка вирішила завершити свою спортивну кар’єру. Народила другу доньку Софію, деякий час тренувалася у своє задоволення, а згодом переїхала жити із сім’єю у Київську область. Її чоловік, Михайло Деревенко, є Заслуженим тренером України з академічного веслування. Цим видом спорту зараз займається молодша донька. До цього Софія виступала у плаванні, де їй вдалося показати результат першого дорослого розряду.

Зараз Олена Деревенко продовжує займатися спортом у своє задоволення. Вона залюбки бігає, катається на лижах. Зараз працює інструктором зі спортивно-масової роботи, любить читати книги.

 Порада олімпійця

     По перше, задля досягнення високих спортивних результатів, потрібно віддавати усього себе цій справі. При цьому, не варто забувати про те, що після спорту життя буде продовжуватися і необхідно також піклуватися й про своє здоров’я. По друге, не потрібно падати духом, якщо щось не виходить. Я довго йшла до своєї олімпійської медалі і якби закинула це все у моменти, коли не могла потрапити навіть до складу команди, то відповідно б цього усього не було. 

SHARE