Король Петро Кіндратович

0
254

Досягнення

  • Заслужений майстер спорту СРСР з важкої атлетики
  • Чемпіон Олімпійських ігор 1976р
  • Чемпіон світу 1974-1976рр
  • Чемпіон Європи 1975р
  • Чемпіон СРСР 1972р
  • Срібний призер Радянського Союзу 1970, 1971рр
  • Чемпіон України 1963-1969, 1971, 1972рр
  • Срібний призер 1960, 1970рр
  • Встановив 30рекордів України, 6 всесоюзних та 3 світових
  • Нагороджений медаллю “За трудову доблесть”

22 липня 1976 року. Саме в цей день у палаці спорту “Сан-Мішень” розпочинали змагання легковаговики за олімпійське золото. Всього в змаганнях приймало участь 173 спортсмена з 47 країн світу у дев’яти вагових категоріях. За нагороду у легкій вазі основну суперечку вели француз Даніель Сене, кубинець Роберто Уррутіа, поляки Казімеж Чернецький та Збігнев Качмарек і наш Петро Король – він легше Качмарека на 150г, а француза 50. Початок був обнадійливим. Згідно з жеребом, Петро першим починав поштовх, що дуже незручно в боротьбу за першість, оскільки суперник може обирати тактику залежно від результату Короля. У цій боротьбі умови диктував польський спортсмен Збігнев Качмарек. Він у першому підході штовхає 167,5 кг, набравши в сумі 302,5 кг, і забезпечує собі, як мінімум, друге місце. Наш Король розпочав другу вправу з ваги 170 кг. Вагу зараховано Для перемоги треба було підняти175 кг. Він піднімає цю вагу, встає, штовхає її – якоїсь миті не вистачило, щоб зафіксувати цю величезну груду металу, яка майже втричі перевершує вагу самого спортсмена. Вона з гуркотом впала на поміст… Його щиро поздоровляли. Адже стати призером олімпійських ігор у 35 років – дуже почесно. Срібна медаль – достойна нагорода львів’янину, з Вінницької важкоатлетичної школи Василя Боба, за наполегливість, невтомність, справжню любов до важкої атлетики.
Тим часом надійшло повідомлення, що Міжнародна федерація важкої атлетики, переглянувши результати змагань у Монреалі, дійшла висновку, що в трьох вагових категоріях переможці порушили встановленні правила по допінговому контролю, в тому числі і в легкій.. Таким чином, велика золота медаль Олімпійських ігор повинна належати львів’янину Петру Королю.
Він довго не вірив, не хотів розмовляти на цю тему, уникав поздоровлень. Та коли його давній суперник і друг Збігнев Качмарек надіслав листа з Катовіце і попросив прийняти заслужену нагороду, Петрові, нарешті, відлягло від душі…
Так у Петра Короля в сімейній колекції спортивних нагород з’явилась ще одна – найдорожча, найвистражданіша – золота медаль Олімпійського чемпіона Монреаля 1976р.
“Я дочекався свого часу, – розповідав згодом Петро. –
Важко знайти штангіста, який би підіймався до світових висот так довго і так вперто, як Петро Король. Йдеться про вірність такому нелегкому видові спорту, як важка атлетика.
1974-й. 33-річний, тепер вже львів’янин, Петро Король 18 років не сходить з важкоатлетичного помосту. А чому “тепер вже львів’янин” ? Все розпочалось у Вінниці ще у далекому 1956 році, Коли він вперше переступив поріг важкоатлетичного залу, де тренером був Василь Іванович Боб. Тут він навчився підіймати штангу, встановлював свої рекорди, виконав почесний норматив майстра спорту, пізнав своє кохання.

SHARE